Чому «1+1», ТРК «Україна», СТБ, ICTV та інші українські телеканали досі не можна законно дивитись онлайн? «ТК» розібралась у причинах не досить активного виходу каналів в інтернет.
Комп’ютер із підключенням до інтернету зараз є, без перебільшення, найпотужнішим джерелом пошуку та обробки інформації. Оцифруванню без жодних проблем піддаються текст, зображення, аудіо та відео. Тож універсалізація задач, у тому числі й побутових, що їх вирішує людство за допомогою персонального комп’ютера і всесвітньої мережі, не могла не зачепити такого поширеного заняття, як телеперегляд.
Хоча технічні потужності самих терміналів давно вийшли на потрібний рівень, транслювати відео в потоковому режимі досить довго не дозволяла швидкість загальнодоступних підключень до інтернету. Навіть коли з’явилися швидкісні канали, дозволити їх собі міг далеко не кожен користувач. Єдиним доступним методом перетворення ПК на телевізор була купівля TV-тюнера – фактично адаптація комп’ютера до прийому сигналу, як правило, через класичний телевізійний коаксіальний кабель.
Ситуація змінилася недавно – розвиток і поширення телекомунікацій призвели як до здешевіння послуг, так і до зростання швидкостей. І хоча пропускна здатність інтернет-каналів зазвичай далека від необхідної для транслювання повноцінної телекартинки, користувачі вже тепер мають технічну можливість дивитися потокове відео – стиснене і погіршеної якості, але цілком придатне до перегляду.
В освоєнні інтернету як ще одного засобу поширення свого продукту телемовників підганяє передусім шалена популярність відеосайтів (передусім YouTube), які, згідно з дослідженнями, відтягують дедалі більшу частину телевізійної аудиторії, а також розвиток інтернет-телебачення. На Заході і навіть у сусідній Росії вже досить давно успішно розвиваються канали, що мовлять лише в інтернеті, маючи пристойну аудиторію та виробляючи власний контент. В Україні подібні проекти (наприклад, http://repka.tv ) поки що не набули великої популярності, проте і на цих потенційних конкурентів телеканалам слід зважати.
«Телекритика» вирішила з’ясувати, як ця технічна можливість у випадку українських загальнонаціональних каналів співвідноситься з можливістю фактичною. Що з вітчизняної телекартинки і в якому вигляді може знайти користувач в інтернеті?
«У нас немає права на трансляцію закупного продукту»
Онлайн-трансляцію в її класичному вигляді (необмежену, в потоковому режимі з мінімальною затримкою) було знайдено на сайтах трьох українських загальнонаціональних мовників: Першого каналу, 5-го каналу й НТН. У відповідних службах цих каналів «ТК» підтвердили, що сигнал у мережу транслюється «як у телевізорі» – наживо, з затримкою в декілька секунд, зумовленою часом конвертації сигналу. Щоправда, трансляція Першого каналу містить обмеження – користувачі з неукраїнськими айпі-адресами не мають змоги дивитися онлайн-трансляцію. Як пояснив «ТК» віце-президент НТКУ Андрій Чернюк, телекомпанія не має права надавати можливість дивитися онлайн-трансляції на сайті НТКУ користувачам із неукраїнськими айпі-адресами, бо цим «порушуватиме авторські права». А оскільки з географією в інтернеті все не так просто, як у житті, жертвами цього обмеження стають і ті українські користувачі, чиє айпі з якихось причин визначається як неукраїнське, або ті, що користуються зарубіжними проксі-серверами.
«1+1», Новий канал, СТБ й ТРК «Україна» дають можливість переглядати свої програми в мережі з певними обмеженнями. Так, «1+1» наживо, одночасно з телетрансляцією, передає в мережу програми «Катастрофи», «ТСН» і прогноз погоди. Крім цього, в архіві відео можна переглянути окремі сюжети тієї ж «ТСН» та велику кількість анонсів. Аналогічно сайти СТБ й ТРК «Україна» містять архіви відео, де відвідувачі можуть знайти окремі програми телеканалів. При цьому СТБ, крім розважальних шоу, документалістики та програм-розслідувань, включив до цих архівів сюжети з випусків «Вікна-новини», «Україна» ж залишила інформаційні програми поза мережею. Новий канал наголошує на орієнтації виключно на ефірне мовлення та обмежується відеороликами, доданими до тексту у веб-версіях сюжетів програми «Репортер».
Одне для всіх цих чотирьох каналів є спільним: на їхніх сайтах можна переглянути лише програми власного виробництва. У коментарі «ТК» представники Нового, СТБ та «України» майже одностайно вказали причину: відсутність права на показ в інтернеті закупного продукту. Коментар від «1+1» отримати так і не вдалося, однак за логікою речей аналогічний варіант видається найімовірнішим.
На сайтах двох загальнонаціональних каналів – ICTV й ТОНІСа – трансляція в мережу відсутня в будь-якому вигляді. Щоправда, обидва мовники не виключають її появи в майбутньому і пов’язують це з оновленням власних сайтів. На ICTV зазначають, що оновлення наразі «в процесі розробки», і йтиметься радше про трансляцію інформаційних програм «Факти». Шанувальники політичних ток-шоу можуть побачити відеоверсію програми «Свобода слова» на її сайті. На ТОНІСі ж не розраховують на жодне оновлення раніше осені – через відсутність фінансування.
Розділ із онлайн-трансляцією віднедавна є й на офіційному сайті «Інтера». На перший погляд здається, що трансляція здійснюється в повному обсязі (як на Першому, 5-му каналах та НТН), але через відмову керівництва каналу від коментарів технічних подробиць з’ясувати не вдалося.
«Але яка розумная цьому альтернатива?»
Отже, далеко не всі загальнонаціональні канали доступні для інтернет-користувачів – принаймні за можливостями, запропонованими офіційними сайтами. Лише деякі з них можна дивитися «як телевізор», а архіви відео хоча й зручні (через можливість вибору програми, що цікавить глядача), зазвичай обмежені програмами власного виробництва.
Однак сайти телеканалів - не єдине джерело телесигналу в мережі. Уже другий рік існує веб-ресурс, який так і зветься – «Інтернет-телебачення»: INTV. Якщо раніше список доступних до перегляду на INTV каналів включав далеко не всі загальнонаціональні (зокрема, не було «Інтера», «1+1» та СТБ), то нині посилання «Усі» у списку телеканалів скеровує користувача на http://tvline.org, де для перегляду доступні справді всі українські загальнонаціональні канали (і не тільки). Крім того, сайт містить об’ємний архів записів телепрограм, розсортований за датою й часом. Враховуючи, що керівництво INTV відмовилося надавати «ТК» коментарі (мотивуючи тим, що нині триває «поділ»), цілком коректно розглядати tvline.org принаймні як дочірній ресурс INTV.
Загалом, INTV (tvline.org) як джерело доступу до телепрограм має лише один суттєвий недолік – трансляція, запропонована ресурсом, сумнівна з погляду закону.
«Питання трансляції в інтернеті, як і питання відеохостингів, законодавством про телерадіомовлення не регулюється, - Коментує Ігор Розкладай, юрист Інституту медіа права. - Тут слід дивитися на загальні засади законодавства у сфері авторського права. Телеканал має авторські права на твори власного виробництва та має ліцензії, зокрема і невиключні авторські права, на твори, придбані в інших фізичних осіб. З тим і пов’язано те, що такі телеканали, як “24”, 5 канал, вільно транслюються в мережі, адже продукт, який вони випускають в ефір, є переважно власним.
Іншим телеканалам складніше, бо, купуючи фільми, особливо великих студій Голівуду, вони мають досить жорсткі обмеження щодо показу, і перш за все це стосується території показу. Тому, до речі, супутникові версії телеканалів завжди відрізняються від національних. За умови, що коли телеканали потрапляють до інтернету або їх ретранслює третя особа, вони (телеканали) порушуватимуть такі вимоги, тому телеканали зацікавлені, щоб їх не транслювали.
Реалтаймові трансляції без укладання угод є порушенням авторського права. З іншого боку, якщо телеканал не проти, тобто знає, але не вживає жодних кроків щодо припинення трансляції, це вочевидь можна сприймати як мовчазну згоду. Зрештою, це збільшення аудиторії, а це каналу вигідно. Однак компанія-ретранслятор завжди під ударом, адже канал у будь-який момент може вимагати припинення трансляції.
І тут не має особливого значення, чи транслюється канал у мережу на власному сайті, і в якому обсязі. Якщо немає дозволу – це є порушенням авторського права. Той же 5 канал забороняє використання свого сигналу без дозволу з будь-якою метою, крім персонального перегляду онлайн-трансляції та відеосюжетів».
Варто зауважити, що на старій версії INTV можна було переглянути далеко не всі українські телеканали. Приміром, на СТБ «ТК» повідомили, що транслювання їхніх програм було знято за наполяганням юристів телеканалу. Цілком можна припускати, що з аналогічних причин на INTV були відсутні «Інтер» та «1+1». Крім того, на жодному з каналів, що транслювалися на старій версії INTV, не підтвердили факту бодай якоїсь співпраці з «Інтернет-телебаченням». А на Новому каналі прямо вказали на незаконність онлайн-трансляції й повідомили, що шукатимуть «юридичну можливість її припинити».
У підсумку маємо суперечливу ситуацію, зумовлену конфліктом інтересів глядача і правовласника. З одного боку, мати можливість без установки додаткового обладнання перетворити комп’ютер на телевізор із функцією архівування попередніх телепрограм – надзвичайно зручна опція. З іншого – глядач у будь-який момент може бути такої опції позбавлений, а враховуючи загальну тенденцію змін у вітчизняному регулюванні інтернету – не виключено, що й притягнений до відповідальності як співучасник порушення авторських прав. Відповідно, для правосвідомого й законослухняного користувача комп’ютера прийнятними наразі є лише два варіанти: або задовольнятися тим, що пропонується на офіційних сайтах телеканалів, або, якщо цього недостатньо – купувати відеокарту з TV-тюнером. Або ж перейти з категорії користувачів інтернету до категорії глядачів класичного телебачення.
Олексій Зубенко
Источник: Телекритика
|
