Koronator.FM - Радио Некоммерческих Групп
Официальные онлайн-трансляции оффлайновых ФМ радиостанций в бесплатном приложении для Андроид. Без рекламы, без скрытых оплат. Только отборные станции из разных стран мира.
Навигация

Авторские и переводные статьи

Пресс-релизы

Регистрация на сайте


Опрос
Какие телеканалы вы смотрите чаще?



Популярные статьи





В.Набруско: 'Наша місія - формувати нові цінності'


1 июня 2009 | Радиовещание / Украина / На украинском языке | Добавил: Борис Скуратовский

Гостем п’ятничної програми Бі-Бі-Сі 29 травня у лондонській студії був президент Національної радіокомпанії України, Віктор Набруско.

 

У розмові, яку вів Богдан Цюпин, пан Набруско, який вважає себе піонером прямих ефірів на Промені, визнав, що державний мовник, який має три канали, в ФМ-діапазоні транслюється лише в Києві, Луцьку і Закарпатті.


Бі-Бі-Сі:
Що таке Національна радіокомпанія України? В чому полягає ваша робота? Наприклад, опишіть свій типовий робочий день.


В.Набруско:
Національна радіокомпанія України – це найпотужніший державний мовник, з колосальною історією, з традиціями серйозними і серйозними сьогоднішніми проблемами і викликами, які переживає українське суспільство, які характерні для держав перехідного суспільства.


Бі-Бі-Сі:
Скільки зараз Національна радіокомпанія має радіоканалів чи радіостанцій?


В.Набруско:
НРКУ – це колосальна інституція, дійсно серйозне індустріальне виробництво. Щодоби – 94,5 години мовлення, це три канали внутрішні та іномовлення. У нас все об’єднано в єдину інституцію, і це справді величезна потуга програм інформаційних, пізнавальних.


Бі-Бі-Сі:
І як вам працюється? Ви приходите на роботу і що робите?


В.Набруско:
Мені навіть водорозділ такий важко зробити – коли я приходжу на роботу. Я весь час живу в ефірі, в інформаційних потоках. Мій прихід – це, можливо, формальна поява в кабінетах, але це нічого не означає, тому що це день і ніч в ефірі, у програмах, у живих контактах з головними редакторами, з випусковими. Тобто немає ні суботи, ні неділі, бо ми у вирі інформаційних подій.


Бі-Бі-Сі:
Тобто ви вирішуєте, що іде у програми, чи у вас більш стратегічні завдання?


В.Набруско:
Зрозуміло, що стратегічне керівництво, але і на вихідні дні, і на якісь оперативні завдання, я оперативно іноді втручаюся, особливо інформаційна служба. Є питання, пов’язані з новими технологіями, коли деякі несподіванки виникають у вихідні, і потрібно зорієнтуватися з технічними службами і т. ін. Ось таке нетрадиційне розуміння робочого дня. Немає визначених рамок – щоб ми просто прийшли, щось записали.


Бі-Бі-Сі:
Ви працюєте на посаді, яка лунає дуже гордо, президент Національної радіокомпанії, уже майже 10 років, у липні буде 10 років. Що за ці 10 років змінилося в Українському радіо?


В.Набруско:
Знаєте, 10 років – це, ніби, й небагато, якщо глянути в розрізі історії. Але в розрізі тих подій, які відбувалися на Україні – це епоха. Тому що президентські вибори 1994 року, парламентські вибори, одні, наступні, потім знову президентські, і все це – через сприйняття Українського радіо, радіослухачів…


Бі-Бі-Сі:
Ви кажете, що ви безпосередньо були залучені до політичних процесів?


В.Набруско:
Згідно з чинним законодавством України НРКУ, як і Національна телекомпанія, зобов’язані надавати ефірний час, тобто ми беремо участь в жеребкуванні і повинні надавати час пошукачам цієї президентської булави. Тобто ми дуже близько стоїмо до політичного дихання, відчуваємо, чим дихають наші політики, відчуваємо зворотну реакцію – як дихає народ, як сприймає ці політичні виклики. І тоді абсолютно адекватно можна розповідати про зміни на радіо. Що сталося за ці 10 літ? На жаль, а може, на щастя… На жаль, тому що ці турбулентні політичні процеси продовжуються, а щаслива мить – це та творча мить, коли дійсно журналістика затребувана, коли слухачі не втрачають інтересу до програм радіо, слухають, читають, вони активні, можливо, занадто політично активні, але вони дають нам такі оцінки, що іноді не потрібно залучати експертів, щоб проаналізувати ті чи інші програми.

 

 


Бі-Бі-Сі:
До речі, про оцінки: Микола Мирний з Києва написав: «Доля українського державного радіо у розквіті тяжких суперечок буде, на мою думку, негативною, адже всім відомо, що хто перебуває у владі, той і диктує рівень свободи в Україні. Чи було Українське радіо при президентові Кучмі об’єктивним? Ні! Чи є воно об’єктивним зараз? Також ні. Тому що Українське радіо замовчує висвітлення незручних тем, журналістських розслідувань, а без цього будь-яке радіо не зможе довго існувати, так як воно не виконує свою функцію», вважає слухач. Що ви скажете у відповідь?


В.Набруско:
Це гостро і критично, але це доволі суб’єктивна річ. Починаючи від часів Кучми, я пам’ятаю сходження президента Ющенка, коли і у прямому ефірі, і в політичній дискусії усе це відбувалося в ефірі Українського радіо. То були важчі часи. Сьогоднішній набуток Української держави, один з найсерйозніших, - це свобода слова…


Бі-Бі-Сі:
І чи є у вас теми, які ви не висвітлюєте?


В.Набруско:
Я не знаю, про які теми говорить слухач, які ми не висвітлюємо. Наявність такої кількості прямоефірних передач на першій програмі, на другій, на третій… Я б не ставив так питання, що тем таких нема. Будь ласка, я запрошую слухача дзвонити, звертатися до наших прямоефірних програм.


Слухач Юрій з міста Золотоноша:
Я хотів поставити питання з функціонування сайту НРКУ. Коли відновиться якісна онлайн трансляція всіх трьох радіоканалів, яка існувала близько двох місяців? Вже, мабуть, місяць висить на сайті повідомлення «Перепрошуємо за незручності», і нічого не робиться для покращення ситуації? Невже це таке технічно складне питання? Друге питання: поясніть занепад у плані поширення ефіру на територію України – третього каналу «Культура» і «Променю». Для кого ви працюєте? Для однієї столиці? Більше вас ніде не чути! І третє питання: чи апелює радіокомпанія до вищої влади?


Бі-Бі-Сі:
Юрію, дякую, ви нам задали питань на пів програми. Я вас хочу запитати, ви слухаєте радіо в інтернеті? Чому не на радіоприймачі?


Слухач:
Тому що в інтернеті транслювалося три програми, а в ФМ-мережі транслюється тільки перша програма.


Бі-Бі-Сі:
Тобто ви змушені були взятися за інтернет, тому що радіоприймач не приймав усі програми?


Слухач:
Так, він тільки першу програму приймає, і то в нижньому діапазоні.

В.Набруско: Я вдячний нашому слухачеві, який так уважно слухає і знає всі наші три програми. Тобто ви можете навіть своєрідне соціологічне дослідження провести – наскільки ми цікаві або нецікаві. Пане Юрію, заходьте сьогодні в інтернет і ви прослухаєте всі три програми в онлайні. Я буквально вчора від’їздив, і все нормально працює, ми там змінювали технічні правила гри, змінювали наших провайдерів й операторів, йшли випробування. Зараз все нормально працює. Так що, будь ласка, перша, друга, третя та іномовлення присутні в живому інтернет мовленні.

А щодо поширення – це дуже складне питання. Це питання для окремої програми. Воно дотичне і до громадського мовлення, і до суспільного. На жаль, в Україні склалася ситуація, коли програми, які виробляє НРКУ, які потрібні радіослухачу, це їхнє конституційне право – отримати цю інформацію – на жаль, не поширюється по всій державі. В силу різних обставин, з різних причин. Одна з причин – це традиційне проводове мовлення, яке обмежується. «Укртелеком» не зацікавлений в тому, щоб воно існувало.


Бі-Бі-Сі:
Я бачу повідомлення про те, що ціни підняли.

В.Набруско: Це окрема політика «Укртелекому», вони повідомляють, що ціни підняли, і в цьому ж повідомленні пишуть, що якщо ви бажаєте відмовитися, будь ласка, заходьте до нас. Можете прочитати, що за цим стоїть. Щодо середніх хвиль… Найбільша наша проблема – це наддемократична проблема. Ми поміняли воза з конем, написали дуже хороші закони, в результаті яких НРКУ стала в один ряд з усіма іншими комерційними радіомовниками з правом на отримання ліцензії. В результаті комерційні мовники чомусь перемагають. Чому перемагають? Мабуть, для цього треба зрозуміти, як формується Національна рада. Вона сформована з різних політичних сил і там домовленість досягається, там компроміс є. Але тут, на жаль, забувається реальний слухач, слухач із Золотоноші. Ми унікальна держава, напевно, у Східній Європі, коли програми національного державного мовлення поширюються в ФМ-діапазоні лише в Києві, Луцьку і Закарпатті. А решта – ми програємо усі конкурси. І це відповідь на третє питання – чи апелюємо ми. Та я постійно виступаю, з трибуни ВР виступав, гострі публікації, минулого року в «Дзеркалі тижня» була колосально гостра публікація, де я назвав речі своїми іменами, що Національна рада з питань телебачення і радіомовлення займає м’яко кажучи своєрідну позицію в питанні надання державного частотного ресурсу мовникам.


Бі-Бі-Сі:
Тобто ви кажете, що вам просто не дають ФМ-частот?


В.Набруско:
Абсолютно! Якщо раніше в законі про телебачення і радіомовлення було виписано, що державне мовлення має пріоритети… І це правильно, воно у всій Європі має пріоритети, це місія державного мовлення. А сьогодні навіть цього слова «пріоритет» немає, тобто ми рівні серед усіх. Тому ставити питання, чому нас немає, можна, але, я думаю, український соціум повинен реагувати.


Бі-Бі-Сі:
Чи є якісь політики чи громадські організації, які могли б вам сприяти у вирішенні цього питання? В лобіюванні, винесенні ініціатив?


В.Набруско:
Це демократичний механізм, хоча мені не хотілося б, аби якісь політичні партії лобіювали інтереси Національного радіо. Тому що воно не належить якійсь політичній силі.


Бі-Бі-Сі:
Але якщо це громадська організація?


В.Набруско:
Є різні політичні сили. Особливо перед виборами всі активно беруться лобіювати, але результат такий, який ми маємо. Але це серйозна загроза. Це вже є предметом розгляду на РНБО. Коли мене запитують, чи зверталися, чи звертаємося до президента, до прем’єра, то це питання постійно порушується. Але результат сумний. Ми не будемо аналізувати наше наддемократичне законодавство. Але це не нормальна ситуація, це загроза національній безпеці.


Бі-Бі-Сі:
Хочу додати думку ще одного слухача. Ігор зі Львова пише: «За відсутності другого і третього каналів Українського радіо в ефірі, слухаю їх в інтернеті. Інтернет переможе. По провідній мережі можна слухати тільки перший канал і часом «терпимо» - другий. Останнім часом не слухаю ефірних радіостанцій, крім польських, львівський ефір наповнений одноманітною музикою і за стилем мовлення вирізнялося тільки Українське радіо». Ми маємо ще одного слухача на лінії.


Слухач Володимир з Києва:
Радіо, тим паче вітчизняне, має весь час витримувати жорстку конкуренцію з комерційними радіостанціями, і це пов’язано з відсутністю обладнання для його сприйняття, з бідністю самої телерадіокомпанії, дуже великим обсягом комерційних телерадіостанцій і недбалим державним управлінням.


Бі-Бі-Сі:
А ви взагалі вважаєте, що конкуренція – це добре чи погано? Повинно державне радіо конкурувати з комерційними, чи ні?


Слухач:
Справа в тому, що одна справа, коли йдеться про якісну конкуренцію. Тут мова йде про неякісну конкуренцію. Ми не можемо придбати класичних радянського типу програвачів нових, а старі виходять з ладу. Як можна слухати по проводовому мовленню оце все? Дорогі зараз радіоточки! Помножте 6 гривень на місяць на 12 і купите дешевий китайський програвач, який буде гарно відтворювати саме ФМ-діапазон.


Бі-Бі-Сі:
Яка взагалі доля проводового радіомовлення в Україні? Раніше це було радіо, яке слухали всі в Україні.

В.Набруско: Це дійсно феномен. Але я хотів би повернутися до побажання пана Ігоря зі Львова, який абсолютно точно сказав, що ми вирізнялися і продовжуємо вирізнятися з-поміж усіх інших. На жаль, так склалося, що нам нема з ким конкурувати – в програмах дитячого мовлення, культурологічного мовлення, у мистецьких програмах. Ми не маємо рівних! Якщо наші радіослухачі, які звертаються, знають і першу і другу програму і бажають їх слухати, то значить воно цікаве. Я не буду говорити про конкуренцію, це зовсім інша стилістика мовлення, музичного, комерційного. Зовсім інша соціальна спрямованість. Це різні речі. Що таке комерційне мовлення? Це заробляння грошей! Це дешева, прагматична, іноді корисна інформація. Наша місія – не лише фотографувати, це формувати. Це найголовніше, чим ми відрізняємося від наших західних мовників, ми формуємо цінності, виробляємо нові стереотипи, нові художні смаки, нове економічне мислення. Тому що люди виросли в одних історичних умовах, а опинилися в інших, у капіталістичних. Тому місія і феномен Українського радіо абсолютно відмінні. Але слухачі правильно ставлять питання про те, що промисловість не випускає трипрограмних програвачів, а проводове мовлення - це окрема тема.


Бі-Бі-Сі:
Ви вважаєте, що в нього є майбутнє?


В.Набруско:
Воно принаймні сьогодні затребуване, значить, воно потрібне. Ми маємо листи, цілі села писали, коли «Укртелеком» відрізав проводове мовлення, а народ хоче його слухати. Це випадок був у Чернівецькій області, підключали навіть Леоніда Кравчука, який допомагав відновити мовлення. Значить, є бажання слухачів слухати таке радіо.


Бі-Бі-Сі:
Але для цього треба платити місячну плату, купувати спеціальні приймачі. Хіба не дешевше, щоб державне радіо вело мовлення на ФМ, щоб людина могла собі купити дешевого приймача і безкоштовно приймати?


В.Набруско:
Абонентна плата – це дуже символічна плата. Одного разу Антимонопольний комітет вже виправив цю ситуацію, коли піднімали платню, потім її зменшили. Але Україна – це велика держава, ми ФМ-мовленням не можемо покрити. Це тільки навколо великих міст 50-60 км. А далі? Між Києвом і Житомиром 130 км і ФМ-мовлення немає.


Слухач:
Я хотів би сказати, що оті різні китайські приймачі, які випускаються з УКВ або ФМ діапазоном… По-перше, ФМ-діапазон верхній у стерео, там НРКУ немає, а є тільки у нижньому. Я, наприклад, хочу слухати музику, яку пропонує радіо у стерео форматі. Зараз таких приймачів не випускається. По-друге, чому відключено на середніх хвилях? Навіщо на коротких хвилях ретранслювати перший канал, коли його не чути, тільки у Києві?


В.Набруско:
Повинна бути вироблена єдина технічна лінія, яка має стати складовою державної політики.


Бі-Бі-Сі:
На ваше президентство випали палкі дискусії про громадське чи суспільне мовлення. Тепер таке враження, що українські політики цієї теми уникають. Що відбувається?


В.Набруско:
Дійсно, цьому були присвячені окремі парламентські слухання, були прийняті окремі законодавчі акти щодо створення суспільного мовлення. Але виявилося не все так швидко, і є на це серйозні причини. Я так само причетний до цих дискусій. Моя позиція полягає в тому, що громадське мовлення повинно забезпечувати інтереси всієї громади України. І тут питання, на перший погляд, чисто технічного характеру, і пов’язане з тим, про що ми вже говорили.

Сьогодні Українське радіо і телебачення державне має можливості дійти до кожного будинку і міста? Якщо сьогодні на рівні державного мовлення ми маємо такі серйозні проблеми і будемо на цих рештках інформаційного простору будувати громадське мовлення, воно апріорі стає програшним. Сьогодні державне телебачення і радіомовлення займає менше 10% в інформаційному ландшафті. Якщо взяти статистичні європейські цифри – це 25-35% за різними даними. Сьогодні українське телебачення не має єдиного повноформатного каналу. У ньому присутні комерційні мовники. Як може працювати громадське мовлення, маючи один неповноцінний канал? У Польщі – 4 канали, в Чехії – 3-4 канали.


Бі-Бі-Сі:
То, можливо, реформа і переведення на громадське мовлення була б шляхом до становлення держтелерадіо на міцніші ноги?


В.Набруско:
Ми розуміємо, що цього не відбудеться, тому що частотного ресурсу реально сьогодні немає.


Бі-Бі-Сі:
Як немає? Радіо веде мовлення, телебачення веде мовлення.


В.Набруско:
Державне телебачення веде мовлення лише на одному каналі. Інші зайняті комерційними мовниками. Потрібно це зробити еволюційно, спокійно. Ми абсолютно «за». Але фактично за змістовною частиною Національне радіо є громадським, тому що воно забезпечує інтереси усіх громадян.


Бі-Бі-Сі:
А за фінансуванням? Ось ви сидите зараз у студії Бі-Бі-Сі, Британської телерадіомовної компанії, це громадський мовник. Громадський у цьому сенсі полягає в тому, що Бі-Бі-Сі фінансується платниками за ліцензію – громадою. Ми, наприклад, не маємо право подавати комерційну рекламу. Тобто йдеться про те, як корпорація фінансується і контролюється.


В.Набруско:
Я зрозумів. Вибачте, сьогодні державні мовники, які фінансуються через уряд – звідки вони беруть гроші? Це ті самі податки українських громадян, так само, як британські за ліцензію.


Бі-Бі-Сі:
Але Бі-Бі-Сі відчуває безпосередню відповідальність перед платниками ліцензії. Якби ви конкретно отримували гроші від людей, які вас слухають, ви б відповідали перед ними, а не перед урядом.


В.Набруско:
Це теж дуже умовне поняття, що ми перед урядом відповідаємо. Ми відповідаємо перед українською громадою. Наша місія в інформаційному просторі держави – це справді служити всій українській громаді. І ми її виконуємо. Але це правильне питання. Тоді більш прозора політика ведеться. Хоча формально ми так само одержуємо гроші від громади.


Бі-Бі-Сі:
І від реклами.


В.Набруско:
Реклама дозволяється. Це окрема тема. В різних державах пострадянського простору рекламні відрізки є. Але як зробила Східна Європа? У Польщі називається «Закрите акціонерне товариство «Польське радіо», схожа ситуація в Румунії, Болгарії. Але там, крім того, що отримуються прямі надходження від платників податків, держава так само фінансує у технологічній частині, у частині технічного переоснащення. Тобто вони розуміють особливу місію громадського мовлення. В Україні ми були настільки демократичні, роздавали всім частотний ресурс, що сьогодні робити громадське мовлення в такій організаційно-технологічній ситуації дуже небезпечно.


Бі-Бі-Сі:
Не можна сказати, що Британія - менш демократична держава, ніж Україна, але проблем з частотним мовленням тут немає. У зв’язку з цим є цікавий допис слухача Олега з Ванкувера, Канада: «Проблема НРКУ полягає в тому, що вона державна, а державні структури в Україні дуже слабкі, на відміну від Заходу. Мені важко уявити, що в Канаді приватна радіостанція може бути кращою, ніж Сі-Бі-Сі, тим більше якщо вона веде мовлення не на державній мові. Крім того, українська влада повністю дозволяє сусідній Росії домінувати на ринку теле і радіо. Мені важко зрозуміти, як журналісти, які не розмовляють українською, можуть вести програми». Ви згодні з тим, що ваша головна проблема в тому – що ви державне радіо?


В.Набруско:
Ні, не згодний. Це некоректні порівняння. Це зовсім інші історичні витоки. Незалежності України 18 років, і так само державному мовленню. Ми відійшли від всесоюзного, московського радіо і тут є низка проблем… Але ви уявляєте, щоб у Британії стояло питання про те, що державні мовники не могли отримати частоти? Такого не можна уявити!


Бі-Бі-Сі:
Не можна, тому що є політичний консенсус. То виходить, що в Україні його немає?


В.Набруско:
Немає згоди, в політикумі немає розуміння, що частотний інформаційний ресурс – це складова національної безпеки, це національне надбання. Допоки не буде розуміння, якою є місія суспільного мовлення, не можна ставити питання про громадське мовлення.


Бі-Бі-Сі:
Ви змалювали досить сумну картину. В Україні немає зараз жодного політика, який би розумів важливість цих питань?


В.Набруско:
Я змалював реальну картину. Але вона не настільки сумна, я думаю, що все має відбуватися в гармонії з перетвореннями, які загалом переживає держава. Тобто формування політичної еліти, політичної культури, державного мовлення. Тоді сформується і розуміння інформаційної політики. Тобто є серйозні виклики, але я загострив ці проблеми, можливо, що стосується інформаційної політики, бо воно мені болить. Правильно писав слухач, про навалу з сусідньої держави книжкової, журнальної продукції, коли кордони напіввідкриті, не лобіюються інтереси власного виробника. На цьому етапі транзитного суспільства держава повинна лобіювати інтереси державного мовника.


Бі-Бі-Сі:
Ми говоримо про політиків, але у цій дискусії оминаємо слухачів. Коли у Британії поставало питання про загрозу скорочення чи радикальних змін на Радіо 4, це національне радіо, яке веде інформаційне мовлення, тоді постав серйозний рух саме слухачів, громадських діячів, які через контакти з політиками домоглися того, що радіо зберегло свій статус. Чи є розрив між інтересами людей, які хвилюються, що не чути всіх програм, і тим, що роблять політики? Немає зв’язку чи сили у слухацької аудиторії Українського радіо?


В.Набруско:
Абсолютно правильне питання. Таке розуміння і зв’язок є. Але, мабуть, в Україні проблем набагато більше, ніж у Британії, аби воно так загострено постало. Є і діячі культури, і слухачі підтримують. Тому я переконаний, що буде конструктивна розв’язка проблем інформаційного простору. Ми маємо 100 тисяч одиниць фондових записів, свій симфонічний оркестр, оркестр народних інструментів, академічний хор…


Бі-Бі-Сі:
Це вражає! Але вражає також те, що слухачі не можуть цього чути.


В.Набруско:
На жаль, так. Але я не можу зараз однозначно сказати, що давайте на базі державного робити громадське, коли слухач із Золотоноші, якихось півтори сотні кілометрів від Києва, має такі серйозні проблеми.


Бі-Бі-Сі:
Ще одна думка слухача – Дмитро, США: «Перебуваючи у відпустці в Україні я дуже цікавився передачами новин по радіо і на телебаченні, і був дуже розчарований, бо 75% велося російською мовою». Питання мови – це дуже гостра тема, характерна всьому суспільству українському. Ми її постійно заторкуємо.


Слухач Максим, Луганська область:
По-перше, щодо мовлення в інтернеті – старе мовлення велося у форматі Winamp, а те, яке зараз іде, там дуже погана якість. Щодо всесвітньої служби радіо «Україна», можливо, краще закрити українською мовою іномовлення і давати їм внутрішній продукт наших радіокомпаній, а на ці кошти відкрити мовлення іноземними мовами? І друге питання: як буде розвиватися співпраця між Бі-Бі-Сі й Українським радіо? Чи плануєте ви якісь спільні проекти, як робить Бі-Бі-Сі з радіо «Ера-ФМ»?


В.Набруско:
Ми ще раз пересвідчуємося, наскільки обізнані наші слухачі, які знають особливості і першої, і другої, і третьої програми. Іномовлення – це окрема дискусія, але відкривати мовлення китайською, арабською мовою – це серйозні кошти. Я не знаю, чи в Україні на часі це питання ставити, хоча ми дійсно скорочуємо українське мовлення і збільшуємо англійське у системі всесвітньої служби. А щодо співпраці, то ми із задоволенням відгукуємося і маємо проекти і з «Німецькою хвилею», і з канадським радіо, це різноманітні форми.


Бі-Бі-Сі:
Власне, пан Набруско зараз у Лондоні перебуває для переговорів про проекти співпраці. Сподіваємося, у нас з’явиться більше нагод співпрацювати. Але, пане Набруско, не
так давно Українське радіо було дуже жорстко контрольоване. Наскільки зараз робота журналіста на Українському радіо відрізняється від роботи людини, яка працювала 20-25 років тому?

В.Набруско: Ми живемо абсолютно в іншу епоху.


Бі-Бі-Сі:
Чому? Хіба не було так само мікрофону і столу?


В.Набруско:
Мікрофон був, але світосприйняття сьогодні абсолютно інше, вільне дихання. Це інший час. Я працював у 80-х роках – це абсолютно інше. Це був серйозний режим, який нас контролював, у нас не було живих ефірів.


Бі-Бі-Сі:
Взагалі не було живих ефірів?

В.Набруско: Лише диктори працювали в живому ефірі, зачитували. Але я пишаюся тим, що я був фактично піонером живих програм на «Промені» в середині 80-х років. На «Промені» це дозволялося, бо це була програма вільнішого культурологічного, молодіжного спрямування. Все решта – жорстоко цензурувалося. Але я пишаюся, і це всі визнають, що радіо в кінці 80-х відіграло колосальну роль в становленні незалежної Української держави.


Бі-Бі-Сі:
Про цензуру: Як це робилося? Були спеціальні працівники, які прослуховували матеріали перед ефіром?


В.Набруско:
Та були спеціальні працівники, які читали все. Були спеціальні відділи цензурування, які вичитували… під виглядом державної таємниці, щоб ми не розказали, яка військова частина де розташована.


Бі-Бі-Сі:
Але це була важка робота.

Віктор Набруско: Це машина була серйозна. Але це був інший історичний час, жорстокі інструменти пропагандистського впливу. Але ми це пережили. І Українське радіо має колосальну роль у формуванні нової людини, нових цінностей української державності.


Слухач Вадим з Харкова:
У вас була тема по суспільному радіомовленню, так от, на мій погляд, робити суспільне телерадіомовлення на базі державного неможливо. Тому що у державного і суспільного мовлення - різні цілі. Державне – це в першу чергу якась державна пропаганда, культура. А суспільне мовлення – це якісь проблеми суспільства, спілкування громадян між собою. Тобто вони повинні бути окремо – і те, й інше.


Бі-Бі-Сі:
Це дуже цікава думка, тому що в одній зі статей про проблеми державного радіо я прочитав, пан Набруско скаржився, що Українське радіо не мало можливості повідомити про стихійні лиха. Деколи державні повідомлення мають бути терміново донесені до якомога ширшого кола.


В.Набруско:
На жаль, були такі випадки, і це ще раз переконує нас в тому, що суспільне мовлення потрібно робити на базі державного. Коротке уточнення: ми говорили про те, щоб його робити на технологічній базі, а місія, звичайно, - інша.


Бі-Бі-Сі:
Знову ж таки, Бі-Бі-Сі – це громадське мовлення, і проблем з оголошенням національних нових чи термінових повідомлень нема. Тобто не потрібно відмовлятися від державного, щоб було громадське. Це все можна поєднувати, досвід є. Пане Набруско, ви працювали на радіо десятки років, а як щодо слухання? Що ви любите слухати зараз, окрім, звичайно, того, що роблять ваші колеги?


В.Набруско:
Знаєте, я дійсно з дитинства жив у радіоефірі. Я виріс на Волині і з задоволенням слухав польське радіо. Я вивчив польську мову власне через польське радіо. Воно і сьогодні залишилося одним із символів Польської держави. І з тих самих часів я слухав і українське радіо. Зрозуміло, що і Бі-Бі-Сі, і «Голос Америки» – ті символи цивілізаційного характеру. І до сьогодні з задоволенням на середніх хвилях я на Київщині слухаю ваші програми.


Бі-Бі-Сі:
А де ви любите слухати радіо?


В.Набруско:
Ну, на роботі в мене постійно радіо, це навіть не вважається слуханням. На другому місці у мене, певно, авто, і на третьому – моє перебування на Київщині, на відпочинку, де я із задоволенням долучаюся до високої естетики радіоефіру, яка відрізняється від телеефіру, що спрощує, примітивізує. А радіоефір має унікальні можливості живого спілкування.


В.Набруско:
Лише диктори працювали в живому ефірі, зачитували. Але я пишаюся тим, що я був фактично піонером живих програм на «Промені» в середині 80-х років. На «Промені» це дозволялося, бо це була програма вільнішого культурологічного, молодіжного спрямування. Все решта – жорстоко цензурувалося. Але я пишаюся, і це всі визнають, що радіо в кінці 80-х відіграло колосальну роль в становленні незалежної Української держави.


Бі-Бі-Сі:
Про цензуру: Як це робилося? Були спеціальні працівники, які прослуховували матеріали перед ефіром?


В.Набруско:
Та були спеціальні працівники, які читали все. Були спеціальні відділи цензурування, які вичитували… під виглядом державної таємниці, щоб ми не розказали, яка військова частина де розташована.


Бі-Бі-Сі:
Але це була важка робота.

Віктор Набруско: Це машина була серйозна. Але це був інший історичний час, жорстокі інструменти пропагандистського впливу. Але ми це пережили. І Українське радіо має колосальну роль у формуванні нової людини, нових цінностей української державності.


Слухач Вадим з Харкова:
У вас була тема по суспільному радіомовленню, так от, на мій погляд, робити суспільне телерадіомовлення на базі державного неможливо. Тому що у державного і суспільного мовлення - різні цілі. Державне – це в першу чергу якась державна пропаганда, культура. А суспільне мовлення – це якісь проблеми суспільства, спілкування громадян між собою. Тобто вони повинні бути окремо – і те, й інше.


Бі-Бі-Сі:
Це дуже цікава думка, тому що в одній зі статей про проблеми державного радіо я прочитав, пан Набруско скаржився, що Українське радіо не мало можливості повідомити про стихійні лиха. Деколи державні повідомлення мають бути терміново донесені до якомога ширшого кола.


В.Набруско:
На жаль, були такі випадки, і це ще раз переконує нас в тому, що суспільне мовлення потрібно робити на базі державного. Коротке уточнення: ми говорили про те, щоб його робити на технологічній базі, а місія, звичайно, - інша.


Бі-Бі-Сі:
Знову ж таки, Бі-Бі-Сі – це громадське мовлення, і проблем з оголошенням національних нових чи термінових повідомлень нема. Тобто не потрібно відмовлятися від державного, щоб було громадське. Це все можна поєднувати, досвід є. Пане Набруско, ви працювали на радіо десятки років, а як щодо слухання? Що ви любите слухати зараз, окрім, звичайно, того, що роблять ваші колеги?


В.Набруско:
Знаєте, я дійсно з дитинства жив у радіоефірі. Я виріс на Волині і з задоволенням слухав польське радіо. Я вивчив польську мову власне через польське радіо. Воно і сьогодні залишилося одним із символів Польської держави. І з тих самих часів я слухав і українське радіо. Зрозуміло, що і Бі-Бі-Сі, і «Голос Америки» – ті символи цивілізаційного характеру. І до сьогодні з задоволенням на середніх хвилях я на Київщині слухаю ваші програми.


Бі-Бі-Сі:
А де ви любите слухати радіо?


В.Набруско:
Ну, на роботі в мене постійно радіо, це навіть не вважається слуханням. На другому місці у мене, певно, авто, і на третьому – моє перебування на Київщині, на відпочинку, де я із задоволенням долучаюся до високої естетики радіоефіру, яка відрізняється від телеефіру, що спрощує, примітивізує. А радіоефір має унікальні можливості живого спілкування.



Источник: BBCUkrainian.com
Комментарии (0) | Распечатать | | Добавить в закладки:  

Другие новости по теме:


 



Телепрограммы для газет и сайтов.
15-ть лет стабильной работы: телепрограммы, анонсы, сканворды, кроссворды, головоломки, гороскопы, подборки новостей и другие дополнительные материалы. Качественная работа с 1997 года. Разумная цена.

Пополнение за Webmoney:
- сотовая связь
- интернет
- телефония
- телевидение
- Oriflame, Faberlic

Форум

Фоторепортажи

Авторская музыка

Погода

Афиша

Кастинги и контакты ТВ шоу

On-line TV

Партнеры

Друзья

Реклама

Статистика
Главная страница  |  Регистрация  |  Добавить новость Copyright © 2002-2012 Все о ТВ и телекоммуникациях. Все права защищены.