«У 2009 році у Вінниці та Харкові абоненти отримали можливість користуватися послугою доступу до телевізійних програм у цифровому форматі. Тепер, крім Києва, така можливість надана також у Львові, Полтаві, Севастополі, Вінниці і Харкові. У столиці ж телекомунікаційна мережа буде повністю переведена на цифровий формат у найближчий місяць...» - оптимістично підбиває підсумки своєї діяльності національний телекомунікаційний провайдер. Але що стоїть за цим його успішним звітом? Невже, як і в Києві, споживачам інших міст уперто нав'язують те, чого вони не замовляли? І все тому, що виконувати раніше взяті на себе договірні зобов'язання ЗАТ «Воля-Кабель» економічно невигідно? І дозволяє це собі монополіст, оштрафований в тому ж таки 2009 році Антимонопольним комітетом України на 1 млн. грн. за зловживання монопольним становищем.
«8 жовтня 2008 року відповідач в односторонньому порядку припинив дію договору між мною та ЗАТ «Воля Кабель» і відключив подання телесигналу на моє помешкання», - пише у своєму позові споживач. Він вважає, що такі дії - вияв нечесної, агресивної підприємницької діяльності, забороненої Законом «Про захист споживача». Він навіть не отримав відповіді на лист, адресований директору компанії, з проханням назвати підстави таких односторонніх дій, не передбачених умовами договору. У сервісному центрі ЗАТ «Воля Кабель» йому лише пояснили, що транслювання телесигналу в аналоговому режимі для компанії економічно невигідне, а тому підприємство переводить своїх абонентів на цифровий кабельний телесигнал, і повернення до передачі телесигналу в аналоговому режимі не буде.
Що робити? Після тижневого очікування без можливості отримувати телевізійну інформацію споживач, як і багато інших киян (на початок 2010 року телекомунікаційні мережі підприємств компанії покривають
2,5 млн. вітчизняних домогосподарств), був змушений пристати на умови «Воля-Кабель» і укласти з ним Протокол замовлених послуг та обладнання.
«Згідно з умовами цього протоколу, я був змушений для забезпечення прийому телепрограм у цифровому форматі на два телевізори, якими користуються члени моєї родини, придбати у відповідача два кабельних декодери, - продовжує споживач. - Своїми діями відповідач грубо порушив моє та членів моєї родини гарантоване Законом «Про інформацію» право на вільне отримання інформації, необхідної нам для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів, також мої права споживача. При цьому відповідач, користуючись монопольним становищем на ринку кабельного телевізійного мовлення, усвідомлював, що у моєму районі Києва в абонентів кабельного мовлення немає можливості отримати телевізійний сигнал від інших підприємств. Їх там просто не існує».
Загалом, виходить так, як записано у ст. 21 Закону «Про захист прав споживачів». Права споживача вважаються в будь-якому разі порушеними, якщо:
1) при реалізації продукції будь-яким чином порушується право споживача на свободу вибору продукції;
2) при реалізації продукції будь-яким чином порушується свобода волевиявлення споживача та/або висловлене ним волевиявлення;
3) при наданні послуги, від якої споживач не може відмовитися, а одержати може лише від одного виконавця, виконавець нав'язує такі умови одержання послуги, які ставлять споживача у нерівне становище, порівняно з іншими споживачами та/або виконавцями;
4) порушується принцип рівності сторін договору, учасником якого є споживач.
Найбільше споживача обурює те, що корпоративна сторона хоче зафіксувати на папері такий нерівноправний стан речей. На його думку, це випливає з пунктів 4.8.7. та 4.8.8. Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, які є невід'ємною частиною Протоколу замовлених послуг та обладнання. Бо, згідно з цими пунктами, «підприємство має право і абонент погоджується змінювати кількість і/або перелік телепрограм, що входять до певного пакета, а також кількість пакетів» та «підприємство має право... припиняти надання послуги кабельного телебачення в аналоговому форматі, розривати договори, в тому числі на надання доступу до послуг телеінформаційної мережі». Тобто далі буде?
До речі, практика диктату клієнтам непоодинока. Вільне ставлення до договірних відносин уже дає свої метастази. Наприклад, на ринку мобільного зв'язку пропонуються стартові пакети послуг передоплаченого сервісу з тарифами, які оператор може змінювати без згоди на те користувачів.
Як із цим боротися? Як примусити корпорації поважати своїх клієнтів і укладені з ними угоди? Виконувати ці угоди в індивідуальному порядку, а якщо є необхідність - вести переговори з кожним своїм клієнтом, а не так, як зробила «Воля-Кабель»: відключення від аналогового телебачення здійснювалося масово, з ігноруванням необхідності переговорів із кожним окремим споживачем.
Закон на боці споживача, права якого захищає суд. З погляду юристів-практиків, у корпоративного відповідача немає шансів відбитися від такого позову. Йому «світить» відшкодування матеріальних збитків та моральної шкоди. Якщо такі позови надходитимуть масово, штрафні санкції Антимонопольного комітету видаватимуться квіточками.
Проте існує ще й вітчизняна система правосуддя. Дуже непередбачувана і дуже неповоротка. Вже рік виповнилося відтоді, як позов споживача потрапив до суду. А віз і нині там. Питання все не можуть вирішити. А може, не хочуть? Адже прецедент комусь дорого коштуватиме...
Источник: Дзеркало тижня
|
